З 1-го вересня 1997 р, працюючи на гірничому факультеті Української інженерно-педагогічної академії, я перейшов на викладання українською мовою своїх дисциплін електричних машин та електротехніки - хоча до цього майже 30 років викладав їх російською Тоді я дав собі слово ніде ні за яких обставин не вживати російської мови, жодного російського слова
Спочатку кожного разу на вступній лекції хтось із студентів просив слова і говорив, що їм не хочеться слухати лекції українською мовою, бо, мовляв, вони її не знають На що я відповідав, що мову народу, на території якого ви живете потрібно знати. Хто не знає – беріть словники і вчіть її.
За ці роки були підготовлені українською мовою методичні посібники з лабораторних робіт а на заліках та іспитах уже 80-90% студентів відповідають українською мовою. І от цікаве відкриття ті із студентів, які просять дозволу відповідати російською мовою (будь ласка, мені однаково), не мають ні логіки мислення ні елементарних знань з предмету, тобто мають явно занижений інтелект. Так що ті люди, що збігаються на мітинги і галасують, що їм не потрібна українська мова, це тупі, недорозвинені люди.
Тепер про професорсько-викладацький склад. Ті із моїх колег які активно працюють, пишуть наукові праці, роблять винаходи знають і володіють українською мовою. Незначна ж частина викладачів десь 10%, що десятиліттями неспроможні написати жодної наукової статті агресивно виступають проти українізації. Як тут не згадати висловлювання російського правозахисника С. Ковальова із телепередачі «Монологи» - «Російська нація лінива та агресивна».
У нас - в Українській інженерно педагогічній академії в контрактах викладачів записана вимога – протягом навчального року написати чи то конспект лекцій, чи методичну розробку українською мовою. Це дуже важливий рушійний важіль на шляху українізації вузів. Прогрес тут вирішальною мірою залежить від волі та бажання ректорів вузів. Так наприклад, у національному технічному університеті України «КПІ», з кафедрою електромеханіки якого я підтримую творчі зв'язки, досягнення в українізації значно менші, ніж у нас, на гірничому факультеті в м Стаханові.
Я контактую з багатьма людьми. На заводах, з якими я співпрацюю зустрічаю тільки повагу і розуміння. В басейні, який я регулярно відвідую вже половина співробітників розмовляє зі мною українською мовою, хоча ще три роки тому тут не чути було жодного українського слова. Половина колег в інституті спілкується зі мною українською мовою. Зустрічаю неприязнь тільки у чиновників, державних службовців, що ще, як не дивно, притримуються комуністичних ідей та жалкують за імперією.
Багато з тих, хто знали мене як російськомовного, при зустрічах виявляють подив і запитують «А чому ви перейшли на українську мову?» - «А чому я, українець, в Україні повинен розмовляти іноземною мовою?». Більше запитань не виникає, хіба інколи почуєш кволе заперечення - «Так уже й іноземна».
То ж треба мати активну українотворчу позицію, на зухвалі випади російськомовних шовіністів нагадувати загальновідомі факти, що підтверджують розум, талановитість, працелюбність української нації. В уряді Чорномирдіна, за його власним признанням, була половина українців, і, напевно, не менше українців і в Російській Академії наук У Великому театрі співає половина українців. Один з найвидатніших винаходів останніх двох століть - трифазний асинхронний двигун - зробив українець Доливо-Добровольський. Ці двигуни протягом більш як 100 років випускають щорічно десятками мільонів, тільки в Україні п'ять великих заводів по випуску цих двигунів.
Всі знають, як разюче змінюється сільський пейзаж після України в Роси. Замість хаток що утопають в садах хати із скособоченими парканами та поодинокими березами чи осокорами.
І коли, згідно з опитуванням, 90% росіян за те щоб знищити чеченський народ до останньої людини, то це вже якась деградація суспільства. Чи мовою цього суспільства розмовляти?
3 Вітебська в «Золотих голосах України» звучали пісні і оперні арії тільки українською та італійською мовами – це дуже було приємно, так потрібно відповідати росіянам на їх претензії відносно гоніння на їхню мову. Російську попсову музику потрібно заборонити не тільки у Львові, а у всіх містах. Ця музика – агресивна експансія російської меншості, вона чужа культурі нашого народу і не відповідає його ментальності.
По державному теле- і радіомовленню не повинна звучати російська мова. І якщо якийсь високопоставлений державний службовець вживає російську мову - це свідчення або його розумової обмеженості, або свідомого агресивного ігнорування державомовлення. Хіба такий службовець буде послуговуватись державними інтересами? Від таких службовців потрібно звільнятись. Особливо це стосується службовців обласного рівня на сході України. Ось президент Туркменістану звільнив з роботи міністра, що погано володів туркменською мовою.
І ні в якому разі не підлаштовуватись під російськомовних, не переходити з української в угоду їм на російську мову. Це виглядає запобігливою прислужливістю і тільки стимулює їхню зухвалість.
Зовсім неприпустимий в гумористичних передачах суржик. Це настільки примітивно та низькопробно що огидно слухати.
Треба створити такий психологічний клімат, щоб роз мовляти російською мовою було не престижно було ознакою низької освіченості і культури.
Пам'ятаймо відому істину мова об'єднує націю без мови нема любові до своєї країни.
Потрібно врешті-решт зрушити проблему українського книгодрукування.
Потрібно в дитячих садках та школах україномовним вихователям і викладачам платити на 20% більше
Потрібно за рік-два всі школи перевести на україномовне навчання. Ті ж із російськомовних громадян, що не хочуть навчатись в україномовних школах, хай організують російські школи за свій кошт.
Всі вузи за рік-два теж необхідно перевести на україномовне навчання. Для цього вже є всі необхідні передумови
Російська мова при певних зусиллях держави і всіх активних україномовних громадян через якесь десятиліття може стати на сході України таким же раритетом, яким являється українська мова на теренах Російської федерації. |
